8 квітня 1921 року мешканці Любліна змогли побачити одну з найвідоміших вистав сезону 1920–1921 років. Це був «Діббук», написаний і зіграний мовою їдиш, авторвства Шимона Ан-Ського – драматурга, публіциста та збирача фольклору. Перший варіант цієї драми був написаний російською мовою і став результатом етнографічної експедиції Ан-Ського на Волині та Поділлі, під час якої він разом з іншими дослідниками збирав і документував традиційну культуру євреїв, що мешкали на цих теренах. Саме тоді він почув історію про бідного учня єшиви, який був закоханий у доньку заможного чоловіка, і після своєї смерті мав увійти в тіло коханої як діббук.
Вистава Ан-Ського, вперше показана 9 грудня 1920 р. у виконанні вільнюської трупи в театрі «Elizeum» у Варшаві, була надзвичайно популярною. ЇЇ версії на їдиш і івриті у виконанні театру «Habima» (сьогодні це Національний театр Ізраїлю) демонструвалися по всьому світу. Крім того, у 1937 році вона також була екранізована у знаменитій стрічці Міхала Вашинського.
До люблінської еліти цей твір потрапив лише через п’ять місяців після прем’єри, його виконала чудова, вже відома люблінцям трупа Естер Рахель Камінської. Ймовірно, Камінська хотіла використати популярність постановки Вільнюської трупи, тому так швидко підготувала власну. Це було вже після повернення Камінської зі Сходу. У 1918 році її колектив був гонимий через революційну боротьбу і змушений поневірятися Росією, зануреною в революцію та громадянську війну. На жаль, сьогодні, крім анонсу на першій сторінці газети «Ziemia Lubelska», про цю виставу нічого не відомо. Цілком ймовірно, що колектив Камінської представив люблінській еліті Якуб (Янкіль) Ваксман – актор, режисер, драматург, письменник і журналіст, якого люблінські євреї називали «dyrektorszi», тобто «директором», оскільки він неофіційно керував у 1920-х роках ХХ століття єврейським театральним життям в Любліні.
текст: Ярослав Цимерман
