Вперше п‘єса Станіслава Кшесінського, написана спеціально для люблінського театру, була поставлена на вулиці Єзуїтській у 1853 році. Вальдемар Суліш писав:
Ідея - поставити в Старому виставу ХІХ століття і використати для неї мову того часу - була геніальною. Продюсерам пощастило знайти рукопис тексту Станіслава Кшесінського в бібліотеці Чарторийських в Кракові. Метою проєкту була реконструкція вистави ХІХ століття з акцентом на акторській грі, русі, освітленні та декораціях. З подачею рухомих зображень, акустичними і візуальними ефектами, метаморфозами з використанням хитромудрих машин. Ці технології, як магніт, наповнювали зал і гаманець власника театру.
П‘єса Кшесінського була віднайдена і адаптована для сучасної аудиторії люблінськими театрознавцями Ярославом Цимерманом і Грегором Кондрасюком, режисером стала Йоанна Левіцька, а реалізована на сцені «Старого театру» Фондом «Театрикон».
