
У підписі:
Люблю розважати людей похмурих,
це все моє завдання,
також я люблю читання
журналу «Театр в карикатурах».
Анатолій Дуров
Вечір 29 січня 1909 року в театрі Маковських нічим не відрізнявся від вечорів того часу. Окрім незвичних циркових номерів Анатолія Дурова - члена відомої російської циркової сім‘ї. Зокрема відбулися покази короткометражних фільмів, а також було запрезентовано фрагменти з популярної оперети «Весела вдова».
Анатолій Дуров вважався великим новатором цирку. Він був мандрівним артистом, який виступав з невеликою групою дрібних тварин (свині, щурі, гуси, індики). Він уникав типового образу клоуна і виходив на арену майже без макіяжу. Його фірмові номери включали сатиричні і філософські монологи та коментарі до трюків тварин. Номери були пародією стосунків між людьми і показували їх у «кривому дзеркалі». Пелікан, згаданий на афішах люблінських вистав, «читав» книжку (перегортав дзьобом аркуші, шукаючи між ними заховані малі рибки) і танцював вальс. Сценічним асистентом Дурова в Любліні була його донька Марія.