Криштоф Трояновський, дослідник кіно-мистецтва в часи окупації, писав:
Художні фільми, що потрапляли в кінотеатри, в першу чергу мали розважити, щоб «нейтралізувати» суспільство і створити ілюзорну видимість «нормальності». Проявом реалізованої політики окупанта був ретельно підібраний репертуар, всупереч поширеній думці, позбавлений відвертого пропагандистського змісту та воєнної тематики.
Програма кінотеатру змінювалась щоп‘ятниці, її друкувала газета «Новий голос люблінський». Окупаційний монополіст у сфері кінопрокату випускав листівки з рекламою фільмів, а працівники кінотеатрів часто ставили на них печатки, щоб не було сумнівів, де показується фільм.
