Габріела Запольська вперше приїхала до Любліна разом зі своєю трупою, якою керувала разом із Станіславом Трапсом, щоб зіграти кілька спектаклів в літньому театрі на вулиці Нєцала. Через сильні липневі дощі, що барабанили по бляшаному даху, актори не могли грати, тому трупа переїхала до театру на Єзуїтській і тут показала програму з трьох коротких вистав: «Мишоловка», «Біла камелія» і «Не кажи гоп, поки не перескочиш». Майбутня авторка «Моралі пані Дульської» на той час захоплювала глядачів не лише своїми артистичними здібностями, але й «прискіпливою вправністю», дякуючи якій, що завжди особливо підкреслювалось, могла обходитись без суфлера:
Весь вечір артисти грають без допомоги суфлера; але яким чудом є пам’ять, якщо талант артиста не такий вже і яскравий!
