Кінематографічна ономастика

Вивіска на кінотеатрі – це слово, яке запам‘ятовується, слово має бути красивим і відповідати менталітету і естетичним вимогам глядача.

Так, у 1957 році писав Віктор Островський, редактор щомісячного видання «Кінотехнік». А як ономастика (наука про імена, назви) працювала у випадку кінотеатру на Єзуїцькій?

Світовий початок: восени 1907 року, у театрі пана Маковського відкрився «Théâtre Optique Parisien». Невдовзі з‘явилися назви «Біоскоп Люблінський», «Театр Мініатюр» і «Поширений», кінотеатр «Пантеон». У 20-30-ті роки ХХ століття, це кінотеатри «Адріа», «Зірка», «Знання» і нарешті «Ріалто». Остання назва зберігалась довго, поступилась лише помпезному святкуванню десятиріччя ПНР. Від 22 липня 1954 року й аж до закриття 3 грудня 1981 року кінотеатр мав назву «Староміський». Ця місцева і на диво нейтральна назва й досі існує у свідомості дещо старших мешканців Любліна. Також, багато хто пам‘ятає ковану вивіску, що прикрашала кут будинку. На жаль, ніхто не знає коли її зняли та що з нею сталося.

З 11 березня 2012 року все стало простіше – усі події, у тому числі кінопокази, об‘єднані однією назвою – «Старий Театр» в Любліні.